Чи можна не тільки витягнути безхатченків з вулиці, але і всього за декілька місяців дати їм надію на інше життя, лише вклавши до рук інструмент? Як показує досвід невеличкого соціального підприємства, яке два роки тому запрацювало у Чернівцях – це цілком реально. Робітниками столярної майстерні «Папа Карло» здебільшого є колишні люди вулиць. Поки тут все просто – майже «домашнє» обладнання, невеликі замовлення. Та у тих, хто опікується майстрами-непрофесіоналами, є мрія вийти на інший рівень.
Назва — із жарту
Невеличке столярне виробництво з’явилося випадково – як допоміжне «господарство» чернівецького центру реабілітації для безпритульних. Для закладу потрібно було виконувати певні роботи – ремонтувати меблі, збирати різноманітні дерев’яні конструкції. До цих процесів залучали і працездатних або частково працездатних клієнтів. Тож врешті вирішили облаштувати майстерню. Назва ж – «Папа Карло» — народилася сама собою. Одного разу такими словами один із колишніх безхатченків оцінив роботу іншого, згодом же це словосполучення прижилося.
Започаткувала соціальний старт-ап по виготовленню дерев’яних виробів громадська організація «Народна допомога Україна». Це об’єднання громадян працює у Чернівцях із жовтня 1993 року, захищаючи соціальні права та інтереси безпритульних, представників груп ризику, вимушених переселенців, людей похилого віку, багатодітних жінок та інших.
майстерня «Папа Карло», фото ГО «Народна допомога Україна»
Як зазначає голова ради директорів ГО «Народна допомога Україна» Іван Ковалишин, розташувалася майстерня саме при центрі реабілітації, її загальна площа – 38 кв.м. Приміщення надані міською радою, тож не доводиться платити за оренду цеху, а це вже немало. Проте цілком можливо, що «Папа Карло» переїде, адже у ГО розглядають варіант оренди столярного цеху неподалік від закладу. Одна із переваг – наявність там необхідного обладнання, бо зараз майстри-безхатченки використовують елементарні, фактично «домашні» інструменти.
Учні і випускники
Нині у чернівецькій майстерні працюють двоє колишніх безхатченків і один соціальний працівник. За словами Івана Ковалишина, у клієнтів центру для безпритульних зазвичай немає навичок столярної роботи. Проте головне не це, а особиста мотивація, бажання і здатність опанувати ремесло, за допомогою якого люди вулиць зможуть постійно заробляти собі на життя і житло — власне, це і є кінцева мета. Ті, у кого є бажання і вмілі руки, справляються із завданням за 2-4 місяці. Тож невеличкий цех стикається з плином кадрів, і знову доводиться підшукувати працівників із числа клієнтів центру. Тож, аби стабілізувати ситуацію, тут думають залучити до справи представників інших цільових груп – вимушених переселенців (досвід співпраці із ними вже мають), працездатних людей, яким через вік вже важко знайти роботу.
майстерня «Папа Карло», фото ГО «Народна допомога Україна»
До речі, у майстерні вже є випускники, якими можна пишатися. Двоє чоловіків, які раніше тут працювали, започаткували власний бізнес – спеціалізуються на виготовленні сходів та корпусних меблів. «Це добрий результат, адже люди побачили, що можуть самостійно працювати, утримувати себе. Ми і надалі спілкуємося з ними, інколи допомагаємо один одному інструментами», — розповів Іван Ковалишин.
Від сувенірів до меблів
На початку у майстерні виготовляли сувенірно-прикладну продукцію – підставки під канцелярію або телефони, дерев’яні рамки, світильники. Тепер же зосередилися на виготовленні речей на замовлення. «Праця на «склад» заморожує кошти, яких і так немає, однак у нас завжди є певна кількість виробів, з якими беремо участь в місцевих ярмарках – це також дозволяє шукати нових клієнтів», — зазначає Іван Ковалишин.
вироби майстерні,
Замовниками майстерні є приватні особи (це – основні покупці) або інші неприбуткові організації, яким необхідні певні речі, конструкції чи послуги. Продукція, яку нині пропонує «Папа Карло» – садові меблі, речі домашнього вжитку, елементи декору, дерев’яні двері та вікна.
вироби соціального підприємства на ярмарку, фото ГО «Народна допомога Україна»
Кошти, які вдається заробити, як правило, покривають лише витрати на придбання матеріалів (їх купують під конкретне замовлення), оплату праці. Інколи ж вистачає і на нові інструменти. Мрія Івана Ковалишина — постійний замовник на однотипну продукцію або заготівки. Це б значно полегшило життя майстерні, адже створення окремих виробів вимагає перегляду виробничих процесів, що для непрофесіоналів не завжди просто, і потребує певного часу.
За клієнтами — на ярмарки
Столярна справа – не єдиний вид робіт, до яких «Народна допомога Україна» залучає безхатченків. За словами Івана Ковалишина, обслуговують центр реабілітації лише силами його клієнтів, адже у штаті – тільки соцпрацівники. Тож підопічні організації беруть участь у прибиранні приміщень, виконують поточні ремонти тощо.
Люди вулиць також допомагають у транспортуванні, сортуванні та видачі одягу у рамках проекту «Куферок добра», який передбачає передачу речей до інтернатних закладів та малозабезпечених громадян. Окрім того, клієнтів центру для безпритульних залучають до перевозки, монтажу та ремонту обладнання для благодійного ярмарку виробів «Чернівецький фортель». Ця соціально-культурна ініціатива була започаткована 2014-го, аби підтримати жінок, які розглядають handmade як спосіб самозайнятості, зібрати кошти на користь безхатченків.
дитячий будиночок на лютневому «Чернівецькому Фортелі»
На соціальних ярмарках тепер зазвичай представлена і продукція «Папи Карло». Так, у лютому, наприклад, умільці майстерні виставили на оглядини дитячий будиночок, який виготовили на замовлення маленької дівчинки – зручну «споруду», яку можна використовувати вдома, на пляжі чи на природі. Участь у таких творчих толоках дозволяє чернівецькому соціальному виробництву шукати нових клієнтів. До речі, виставкові конструкції, якими користуються майстри під час ярмарків – також вироби чернівецьких «тат Карло».
Галина Єрмоленко
