Тривожні дзвони: чи не запізно для консолідації


Україна надзвичайно потребує консолідації, оскільки виклики, які стоять перед нею сьогодні, є безпрецедентними та надзвичайно небезпечними. Якщо представники правлячої еліти виявляться неспроможними піднятися над особистими та партійними інтересами заради захисту національних, всій країні варто готуватися до драматичного сценарію розвитку подій.

Коли згадують про Українську Революцію 1917—1921 років, яка подарувала нашому народу не лише парламентаризм, але й надію на утворення власної держави, чомусь забувають, що світ за 100 років суттєво змінився. Нам вдалося зробити серйозні висновки з подій 100-річної давнини. Але ми, як і світ, теж дуже змінилися, засвідчивши це своїми діями, своїм прагненням до цивілізованого життя, до європейських цінностей. Наші зміни і у масштабних пожертвах на відновлення Збройних Сил у 2014—2015 роках, і у волонтерській діяльності, яка триває і до цього часу. У результаті таких злагоджених дій суспільства Збройні Сили сьогодні вийшли на рівень боєздатної сили, з якою змушений рахуватися агресор, та стали потужним фактором української політики.

Проте саме зі Збройними Силами була пов’язана надзвичайна подія — вибухи на артилерійських складах у Балаклії, відносно недалеко від зони проведення АТО. Звісно, не бракує різноманітних коментарів стосовно помилковості зосередження такої кількості боєприпасів, згадують про вибухи на складі у Сватовому восени 2015 року, проте повну картину на сьогодні мають хіба що компетентні органи. До честі військових та місцевої влади треба зауважити, що небезпечна ситуація була оперативно ліквідована, дещо несподівано для обер-пропагандиста Дмитра Кісельова з російського телебачення.

рука сотрудничество помощь

pixabay

Проте інша надзвичайна подія — вбивство у центрі Києва колишнього депутата Державної Думи Росії Дениса Вороненкова – стала куди більш резонансною. Колишній офіцер ФСБ та член фракції КПРФ, який підтримував анексію Криму, після провальної спроби зберегти депутатський мандат, перебрався до України, де дав свідчення у справі про державну зраду Віктора Януковича. Вороненков володів великим обсягом інформації, і те, в який спосіб його примусили замовкнути назавжди, свідчить про усвідомлення в Кремлі небезпеки. Не стільки від свідчень однієї людини, скільки від самого факту втечі з Росії до України.

Вбивцею Вороненкова виявився колишній службовець Національної гвардії, який загинув від рук охоронця екс-депутата. Знайти у цій ситуації замовників буде непросто. Проте варто враховувати, що Росія не сидітиме, склавши руки та очікуючи, коли Україна доведе факт її провини. У Кремлі вже ближчим часом розпочнуть інформаційну кампанію не лише у російських, а й у західних медіа про те, що Україна є failed state (неповноцінною державою), якщо на вулицях її столиці вбивають людей.

Припускаю, що Росія постарається перейти у наступ за багатьма напрямами, і ескалація на Донбасі, як не дивно, може стати не головним. У Кремлі добре усвідомлюють, що розхитати країну легше зсередини, про що говорить історичний досвід та традиції. До того ж, в Україні не сформовані національні інтереси, протягом попередніх років нашої незалежності до них ніяк не доходили руки. У цій мутній водичці російська влада намагатиметься відшукати тих, хто готовий співпрацювати з нею.

рука сотрудничество помощь

pixabay

Я далекий від того, щоб навішувати ярлик «агент Кремля» на кожного незгодного з політикою влади. У такий спосіб ми можемо зайти дуже далеко. Проте необхідність відкласти вбік протиріччя та власну користь стає нагальною. Україна зуміла вистояти перед першим ударом з боку РФ, найбільш підступним та важким. Проте це не означає, що протистояння завершилося та завершилося на нашу користь. На жаль, економічний потенціал агресора дозволяє йому робити вигляд, ніби санкції з боку Заходу не грають для нього ролі. Звісно, це не так, проте режим «фортеці в облозі» сьогодні на руку Путіну, оскільки дозволяє мобілізувати підтримку населення, пропонувати чітке визначення «свій – чужий».

Протягом останніх трьох років Україна суттєво змінилася, однак далеко не завжди ці зміни помітні неозброєним оком. У цьому немає нічого дивного, оскільки ми живемо всередині надзвичайно масштабного стресу та не завжди спроможні об’єктивно оцінювати ситуацію. Той факт, що Україна продовжує боротьбу, має не лише надихати, але й свідчити про необхідність консолідації.

рука сотрудничество помощь

pixabay

Українським політикам потрібно сформулювати перелік завдань, заради яких варто відкладати в бік знаряддя політичної братовбивчої боротьби та зупиняти роботу потужних медіа-батарей. Визначити зрештою національні інтереси, які дозволять кожному змінювати країну на краще, а саму Україну ввести до європейської родини. Парламенту інтенсифікувати свою роботу та шукати спільну мову всередині законодавчого органу, реанімуючи хоча б ситуативно «коаліцію Майдану». Боротися за відновлення суверенітету над Кримом та Донбасом всіма силами, а не шукати фактори, що розділяють суспільство та політикум. Надто багато останнім часом було тривожних дзвіночків, щоб продовжувати жити у режимі мирного часу попри те, що воєнний стан у країні не запроваджений.

Євген Магда, «Вісті COOP»

Есть вопрос? Расскажи о проблеме и дай задание журналисту

Полезная информация? Возможно, она пригодится и твоим друзьям. Поделись в соцсетях!


Понравился материал? Читай наш паблик-аккаунт в Viber , каждый вечер мы публикуем там по 3 самых интересных материала за день!

Есть что рассказать? Напиши нам колонку !

Похожие новости:

115 queries in 0,531 seconds.